Ruling of Kyiv Court of Appeal in the case 824/1/26 dated 23 June 2026

справа № 824/1/26 провадження № 22-вк/824/17/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати в цивільних справах Березовенко Р.В., за участю секретаря - Щавлінського С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року про залишення без руху заяви ІНФОРМАЦІЯ_1) поданої представницею - адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року у справі №178/2024 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1) до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованості за Угодою про врегулювання вимог до договору поставки НОМЕР_1, укладеної сторонами ІНФОРМАЦІЯ_4,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1) подана адвокаткою ОСОБА_1. про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року у справі №178/2024 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1) до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення заборгованості, у якій представниця просила:

-визнати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року у справі №178/2024;

-надати дозвіл на примусове виконання зазначеного рішення на території України;

-видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року у справі №178/2024.

14 січня 2026 року ухвалою Київського апеляційного суду заява ІНФОРМАЦІЯ_1 подана представницею- адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року - залишена без руху.

20 січня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представника заявника на виконання ухвали суду від 14 січня 2026 року.

25 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшло заперечення на заяву від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року справу було призначено до розгляду.

28 квітня 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2. було подано клопотання про повернення без розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_1) подану представницею - адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року, на підставі ч. 6 ст. 476 ЦПК України.

Разом з цим, суд дослідивши матеріали справи дійшов висновків, що адвокатом при зверненні до суду з вказаною заявою було долучено ксерокопію копії арбітражної угоди, яка не є оригіналом або ж нотаріально завіреною копію, у розумінні норм діючого законодавства. Крім того, долучений апостиль не свідчить про належний переклад саме арбітражної угоди, оскільки не містить ідентифікації, що є «документ «А»».

Відтак, судом було встановлено, що вказані документи свідчать про невідповідність поданої заяви вимогам п. 2 ч. 4 ст. 476 ЦПК України.

Таким чином, суд керуючись ч. 11 ст. 187 ЦПК України, дійшов висновку про постановлення ухвали без руху, з метою усунення недоліків заявником, оскільки заява подана без дотримання вимог ст. 476 ЦПК України.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд ухвалою від 19 травня 2026 року заяву ІНФОРМАЦІЯ_1) подану представницею - адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року у справі №178/2024, залишив без руху, надавши строк п`ять днів, починаючи з 19 травня 2026 року для усунення недоліків, а саме: для надання оригіналу або нотаріально завіреної копії арбітражної угоди.

На вказану ухвалу, 25 травня 2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1)- адвокаткою ОСОБА_1 було подано заяву про усунення недоліків, у якій остання зазначила, що надає суду нотаріально посвідчену копії угоди від ІНФОРМАЦІЯ_4, яка посвідчена нотаріусом у відповідності до законодавства Держави Ізраїль.

Судом було призначено судове засідання, з метою встановлення обставин щодо виконання вимог ухвали суду від 19 травня 2026 року, якою було встановлено строк у п`ять днів, починаючи з 19 травня 2026 року для усунення недоліків.

27 травня 2026 через систему «Електронний суд» представником ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2. було подано клопотання про повернення без розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_1) подану представницею - адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року, оскільки заявником не виконано вимог ухвали Київського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.

29 травня 2026 року через систему «Електронний суд» представником ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2. було подано клопотання про повернення заяви ІНФОРМАЦІЯ_1) поданої представницею - адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року, на підставі ч. 5 ст. 185 ЦПК України.

23 червня 2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1) - адвокатки ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про повернення заяви, у яких остання не погоджувалась з тим, що надані документи не є належними та вважає, що вони не можуть бути підставою для повернення заяви.

Крім того, представник заявника у даних запереченнях просила долучити додаткові докази, а саме:

- лист - пояснення нотаріуса ОСОБА_3 від 21 травня 2026 року з апостилем та перекладом українською мовою;

- копію нотаріально посвідченої Угоди про врегулювання вимог до договорів поставки НОМЕР_2 та НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 з апостилем та перекладом українською мовою від 21 травня 2026 року.

У судовому засіданні представник заявника зазначила, що на момент необхідності виконання ухвали суду без руху документи перебували на території Держави Ізраїль. При цьому, одразу після отримання документів та приведення їх у відповідність одразу були подані до суду.

Представники ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні заперечували проти долучення нових доказів та їх прийняття на виконання вимог хували про залишення без руху, оскільки ухвалою суду було встановлено чіткий строк для її виконання, який закінчувався 25 травня 2026 року, однак сторона не подала вчасно документи. Крім того, заявник і не просив такий строк продовжити.

Прокольною ухвалою суд залишив без розгляду клопотання представника заявника подане 23 червня 2026 року щодо долучення нових доказів, оскільки вони подані з пропущенням п`ятиденного строку, який був визначений судом і клопотання про його продовження/поновлення заявлено не було.

Щодо виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху у судовому засіданні представник заявника вказує, що були надані всі належні документи, які відповідають ЦПК України.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2. в судовому засіданні вказав, що не було надано заявником нотаріально посвідченого апостилю станом на 25 травня 2026 року. Крім того, звернув увагу, що відсутні докази правосуб`єктності заявника, а тому така заява має бути повернута без розгляду.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4 підтримав доводи іншого представника.

Суд, заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши подані документи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Статтею 476 ЦПК України визначено, що заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається у письмовій формі і має бути підписана особою, на користь якої прийнято рішення міжнародного комерційного арбітражу, або її представником.

У заяві про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) найменування (за наявності) і склад міжнародного комерційного арбітражу, який прийняв рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист; 3) імена (найменування) учасників арбітражного розгляду (їх представників), їх місце проживання (перебування) чи місцезнаходження;

4) дата і місце прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем;

5) дата отримання рішення міжнародного комерційного арбітражу особою, яка звернулася із заявою;

6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

До заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу додаються: 1) оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або нотаріально завірена копія такого рішення; 2) оригінал арбітражної угоди або нотаріально завірена копія такої угоди; 3) документ, що підтверджує сплату судового збору; 4) копії заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу відповідно до кількості учасників судового розгляду, крім випадків, якщо така заява подається в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання заяви в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу; 5) довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження особи на підписання заяви; 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених у пунктах 1-3 та 5 цієї частини документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, якщо вони викладені іншою мовою.

Так, з долучених документів до заяви про усунення недоліків вбачається, що представник долучила аналогічний пакет документів, які були подані первинно до суду, а саме: сертифікат з апостилем, копію Угоди про врегулювання взаємних вимог до Договору поставки НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року Договору поставки № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, яка була укладена ІНФОРМАЦІЯ_4.

Окрім цього, в підтвердження належності засвідченої копії було долучено лист від 21 травня 2026 року від нотаріуса ОСОБА_3, який зазначив, що 02 березня 2025 року ним було засвідчено копію такого документа «Угода НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_4 про врегулювання взаємних вимог до Договору поставки НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року та Договору поставки № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року».

Разом з цим, суд проаналізувавши подані документи встановив, що заявником були подані аналогічні документи, які стосуються Угоди НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_4 про врегулювання взаємних вимог до Договору поставки НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року та Договору поставки № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, що вказує на те, що стороною заявника не було виконано ухвалу суду. Дані документи не вказують про їх належне нотаріальне оформлення, оскільки у засвідчені документа нотаріусом вказано, що документ «А» є належною копією вказаної угоди.

Відтак, суд вважає, що заявником не було виконано вимоги ухвали суду від 19 травня 2026 року про залишення заяви без руху, оскільки подані документи не свідчать про те, що документ є належним чином завіреною копією Угоди НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_4 про врегулювання взаємних вимог до Договору поставки НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року та Договору поставки № НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, яка була посвідчена на підставі оригіналу документу.

Суд, звертає увагу, що нотаріусом чітко не зазначено, що вказана Угода посвідчена на підставі оригіналу документу, а засвідчено лише, що вона є копією угоди від ІНФОРМАЦІЯ_4 без будь-якої ідентифікації документу.

Крім того, представником заявника не виконання вимог ухвали у визначений судом строк не було надано суду оригінал Угоди, з метою підтвердження того, що у сторони наявний вказаний документ. Також, заявником не надано нотаріально завірену Угоду посвідчену, на підставі українського законодавства, на підставі оригіналу Угоди, яка б свідчила про виконання вимог ст. 476 ЦПК України.

Додатково вартим уваги є те, що під час судового засідання, яке відбулось 19 травня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 стверджував, що вказані документи вже були предметом розгляду Київським апеляційним судом, який ухвалою від 19 грудня 2025 року у справі №824/121/25 повернув заяву без розгляду.

Вказані доводи представник заявника підтвердила та вказала, що документи, які подані в рамках даної справи були предметом розгляду справи №824/121/25, однак зауважила, що підставою повернення заяви були вимоги ч. 6 ст. 476 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 476 ЦПК України, передбачено, що у випадку подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в електронній формі документи, зазначені в пунктах 1, 2 частини четвертої цієї статті, можуть подаватися в копіях, проте заявник повинен надати такі документи до суду до початку судового розгляду вказаної заяви. У разі неподання вказаних документів заява повертається без розгляду, про що судом постановляється відповідна ухвала.

Разом з цим, суд критично відноситься до вказаних доводів заявника щодо підстав повернення заяви, яка була предметом розгляду іншим складом суду, оскільки з аналізу судового рішення Київського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року у справі №824/121/25, яке оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень вбачається, що суд дійшов висновку про повернення заяви, зокрема, у зв`язку з ненаданням оригіналу арбітражної угоди про врегулювання взаємних вимог з арбітражним застереженням, або нотаріально завіреної копії угоди.

Таким чином, зазначене підтверджує те, що заявник повторно звернувся до суду з аналогічним пакетом документів, які не відповідають вимогам ст. 476 ЦПК України.

Також, суд критично відноситься до долученого листа нотаріуса датованого 21 травня 2026 року, оскільки вказаний доказ жодним чином не підтверджує засвідчення Угоди, на підставі оригіналу документу та не змінює документів та вказаних даних нотаріусом при їх посвідченні, а тому суд його не приймає.

Так, ч. 5 ст. 476 ЦПК України передбачає, що до заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, поданої без додержання вимог, визначених у цій статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що заявником в силу вимог ст. ст. 185 та 476 ЦПК України, у строк визначений судом не було виконано вимог ухвали суду від 19 травня 2026 року, з підстав зазначених вище.

Відтак, суд вважає, що вказана заява підлягає залишенню без розгляду, у зв`язку з не усуненням недоліків, визначених ухвалою суду від 19 травня 2026 року.

Відповідно до ч. 12 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків

Згідно з ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу.

Таким чином, керуючись аналогією закону, на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України, застосовуючи вказані вище норми, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду.

Відтак, твердження представників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не виконання вимог ухвали суду від 19 травня 2026 року частково знайшли своє підтвердження.

Керуючись ч. 9 ст. 10, ст.ст. 185, 187, 476 апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1) подану представницею - адвокаткою ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 14 лютого 2025 року у справі №178/2024 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1) до ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованості за Угодою про врегулювання вимог до договору поставки НОМЕР_1, укладеної сторонами ІНФОРМАЦІЯ_4 - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 30 червня 2026 року.

Суддя Р.В. Березовенко