Ruling of the Kyiv Court of Appeal in the case 824/61/2026 dated 19 October 2026

||

||

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 824/61/2026

Номер провадження № 22-вк/824/53/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

УХВАЛА

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

головуючого - Нежури В.А., при секретарі - Цуран С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026 за позовом BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (Україна) про стягнення 279 931,67 євро, в тому числі 269 819,00 євро заборгованості, 10112,67 євро - 3% річних та 3% річних, нарахованих з 03 березня 2026 року до моменту виконання рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року заявник BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026, ухваленим у складі одноособового арбітра Юрія Притики, стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» на користь BRV Traide s.r.o. 269 819, 00 євро заборгованості, 10 112, 67 євро - 3 % річних, розрахованих станом на дату пред`явлення позовної заяви (02 березня 2026 року), 9 428, 63 євро - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 289 360,30 євро, а також 3 % річних, що нараховуються на суму 269 819, 00 євро з 03 березня 2026 року до моменту виконання рішення, відповідно до формули: сума боргу х 3% / кількість днів у році (365/366) х кількість днів прострочення.

Заявник вказує, що рішення набрало законної сили 30 червня 2026 року, є остаточним та оскарженню не підлягає. Однак, боржник у добровільному порядку рішення не виконує.

Посилаючись на викладене, заявник просить суд:

- Визнати і надати дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026;

- Видати виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026;

- Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» на користь BRV Traide s.r.o. 269 819, 00 євро заборгованості, 10 112, 67 євро - 3 % річних, розрахованих станом на дату пред`явлення позовної заяви (02 березня 2026 року), 9 428, 63 євро - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 289 360,30 євро, а також 3 % річних, що нараховуються на суму 269 819, 00 євро з 03 березня 2026 року до моменту виконання рішення, відповідно до формули: сума боргу х 3% / кількість днів у році (365/366) х кількість днів прострочення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

03 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення на заяву від боржника.

Представник АТ НАЕК «Енергоатом» зазначає, що рішення МКАС порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України.

Вказує, що спір стосується виконання Контракту про публічну закупівлю, тому існують підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання Рішення МКАС, оскільки відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Посилається також на те, що Боржник здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 106 979, 80 євро, направивши на адресу Стягувача засобами поштового зв`язку, а також на електронну пошту Стягувача, Заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 01.04.2026 № 29-2656/51-вих, тому Рішення в частині стягнення 106 979, 80 євро заборгованості за контрактом від 11.05.2021 № 53-129-01-21-02271 вже виконане Боржником, що є підставою для суду, у разі визнання Рішення та надання дозволу на його виконання, встановити в якій частині воно підлягає виконанню, зокрема в частині 182 380, 50 євро (289 360, 30 євро- 106 979, 80 євро), тобто за вирахуванням виконаної його частини.

У судовому засіданні взяла участь представниця заявника BRV Traide s.r.o. адвокат Шевченко К.Ю., яка підтримала подану заяву з викладених в ній підстав та просила її задовольнити. Представник відповідача компанії АТ НАЕК «Енергоатом» Мітічкін А.С. проти задоволення заяви у судовому засіданні заперечив.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи заяви, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

Встановлено, що 11 травня 2021 року АТ НАЕК «Енергоатом» (покупець) та BRV Traide s.r.o. (постачальник) уклали контракт №53-129-01-21-02271, відповідно до якого постачальник зобов?язався поставити панелі автоматики вимикачів та цифрової сигналізації (panels of automation of switches and digital signaling), виробництва Impuls Energo s.r.o., Чехія (продукція), для ВП «Хмельницька АЕС» ДІ «НАЕК «Енергоатом», а покупець - прийняти та оплатити продукцію, в порядку і на умовах, визначених у контракті (пункт 1.1 контракту).

Відповідно до пунктів 9.2 - 9.4 контракту від 11 травня 2021 року №53-129-01-21-02271 сторони передбачили арбітражне застереження, домовившись про наступне: усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту цього суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026, ухваленим у складі одноособового арбітра Юрія Притики, стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» на користь BRV Traide s.r.o. 269 819, 00 євро заборгованості, 10 112, 67 євро - 3 % річних, розрахованих станом на дату пред`явлення позовної заяви (02 березня 2026 року), 9 428, 63 євро - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 289 360,30 євро, а також 3 % річних, що нараховуються на суму 269 819, 00 євро з 03 березня 2026 року до моменту виконання рішення, відповідно до формули: сума боргу х 3% / кількість днів у році (365/366) х кількість днів прострочення.

Рішення Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026 набуло законної сили з дати його винесення, є остаточним і підлягає негайному виконанню.

Доказів виконання рішення в добровільному порядку матеріли справи не містять.

Згідно ст. 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Боржником не надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O.

Суд відхиляє доводи боржника про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року порушує публічний порядок, що є підставою для відмови у задоволенні заяви BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка).

Так, застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо у результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.

Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі у державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.

Частиною першою статті 47 «Про міжнародне приватне право» визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026 було вирішено питання про стягнення з ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Централізовані закупівлі» (Україна) на користь BRV TRAIDE S.R.O. (Словацька Республіка) заборгованості за договором поставки продукції, підписаним та погодженим сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов`язку здійснити оплату за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.

Під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.

Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, щодо зобов`язань, які виникли у 2021 році та були виконані заявником того ж року, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Крім цього, під час розгляду справи було встановлено, що компанія BRV TRAIDE S.R.O., на користь якої має бути виконано рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026, зареєстрована та діє відповідно до законодавства Словацької Республіки. Доказів на підтвердження того, що кінцевим бенефіціарним власником цієї компанії або отримувачем грошових коштів виступає громадянин російської федерації, юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством російської федерації, або безпосередньо російська федерація боржником у встановленому законом порядку надано не було.

Тому суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що визнання та виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026 не суперечить публічному порядку України.

Доводи боржника про те, що спір стосується виконання Контракту про публічну закупівлю, тому не підлягає розгляду третейським судом, також відхиляються судом як необґрунтовані.

Статтею 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Закон України Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.

За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Таким чином, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.

Пункт 9.2 розділу ІХ контракту містить застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.

Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання такого застереження.

При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо.

Отже, на відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги.

Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої ЦК України.

За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 824/28/22.

Суд також відхиляє посилання боржника на наявність підстав для зустрічного зарахування, оскільки суду не надано доказів визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 27 лютого 2026 року по справі №214/2025, на яке як на доказ існування боргу у BRV Traide s.r.o. перед АТ НАЕК «Енергоатом» посилається боржник.

Так, зарахування зустрічних вимог є однією з підстав припинення зобов`язання.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених цією статтею та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Зарахування зустрічних однорідних вимог можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов`язанні є боржником в іншому зобов`язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав. Ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Водночас питання про можливість зарахування зустрічних вимог, щодо яких арбітраж ухвалив рішення про їх задоволення, у жодному разі не може розглядатись поза процесуальним контекстом виконання арбітражного рішення.

Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу регулюється процесуальними нормами ЦПК України, що містяться у главі З «Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу» розділу IX «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів», та Конвенцією ООН про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958).

Зокрема, у статті III цієї Конвенції ООН зазначено, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення обов`язковими і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання та приведення до виконання цих рішень.

У результаті того, що стаття III Конвенції ООН надає Договірним Державам широку свободу щодо застосування національних процесуальних норм, можуть виникати ситуації, коли одне й те саме арбітражне рішення буде визнане й приведене до виконання в одній договірній державі, тоді як в іншій державі в його визнанні та приведенні до виконання буде відмовлено на підставі якої-небудь процесуальної норми, що діє в одній і не діє в іншій державі.

Відповідно, внаслідок застосування різних національних процесуальних норм імовірне виникнення різних процесуальних рішень щодо боргових зобов`язань учасників зарахування зустрічних однорідних вимог.

По-перше, завжди залишається ймовірність того, що згідно з національними процесуальними нормами певної юрисдикції може бути відмовлено у визнанні та приведенні до виконання певного рішення арбітражу.

По-друге, незважаючи на те що до відповідного арбітражу застосовується матеріальне право України, і відповідне зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечитиме українському матеріальному праву, але якщо виконання арбітражного рішення відбуватиметься в різних юрисдикціях, що згідно з національним процесуальним законодавством іноземної держави може бути не визнано, що зобов`язання, яке підлягає виконанню згідно з рішенням арбітражу, припинилось внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Тому застосовування процедури визнання та приведення до виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу прямо впливає на можливість примусового виконання відповідних рішень у країні, де ставиться питання про виконання такого рішення.

Встановлена законом послідовність процесуальних дій виключає можливість легалізації рішення міжнародного комерційного арбітражу в обхід процедури надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Отже, немає підстав для визнання однорідними вимог, які визнані рішеннями міжнародного комерційного арбітражу та пройшли процедуру надання дозволу на виконання національним судом, і вимог, які визнані рішеннями міжнародного комерційного арбітражу, але не пройшли процедури надання дозволу на виконання такого рішення національним судом і є добровільними до виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2024 року у справі № 824/113/23 (провадження № 61-9886ав24).

Отже, судом не встановлено будь-яких підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

При цьому суд також звертає увагу, що докази оскарження та скасування рішення Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026 у матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ч. 1 ст. 479 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

З огляду на те, що судом не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026, заява BRV Traide s.r.o. про визнання та надання дозволу на виконання даного рішення підлягає задоволенню.

Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з АТ НАЕК «Енергоатом» на користь BRV Traide s.r.o. підлягає стягненню 1664 грн судового збору за подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Керуючись ст. ст. 141, 268, 474, 477, 479 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву BRV Traide s.r.o. (Словацька Республіка) - задовольнити.

Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026.

Видати виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 червня 2026 року у справі № 48/2026 про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи: 24584661, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (ідентифікаційний код юридичної особи: 26251923, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 31) на користь BRV Traide s.r.o. (ідентифікаційний номер: 48 175 463; юридична адреса: Slovak Republic, 81101, Bratislava, Spitalska str. 53) 269 819, 00 євро заборгованості, 10 112, 67 євро - 3 % річних, розрахованих станом на дату пред`явлення позовної заяви (02 березня 2026 року), 9 428, 63 євро - на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього - 289 360,30 євро, а також 3 % річних, що нараховуються на суму 269 819, 00 євро з 03 березня 2026 року до моменту виконання рішення, відповідно до формули: сума боргу х 3% / кількість днів у році (365/366) х кількість днів прострочення.

Стягнути компанії Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи: 24584661, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» (ідентифікаційний код юридичної особи: 26251923, місцезнаходження: Україна, 01032, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 31) на користь BRV Traide s.r.o. (ідентифікаційний номер: 48 175 463; юридична адреса: Slovak Republic, 81101, Bratislava, Spitalska str. 53) судовий збір у розмірі 1664 гривні.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Повний текст складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя В.А. Нежура

||

||